Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.12.2024 року у справі №906/1126/13
Постанова КГС ВП від 11.09.2025 року у справі №906/1126/13
Постанова ВГСУ від 13.09.2016 року у справі №906/1126/13
Постанова ВГСУ від 14.07.2015 року у справі №906/1126/13
Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №906/1126/13
Ухвала КГС ВП від 02.04.2020 року у справі №906/1126/13
Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №906/1126/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 906/1126/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз")у справі господарського суду№ 906/1126/13 Житомирської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської областідо ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"про визнання банкрутомрозпорядник майна Зух С.І.в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод": Неділько І.І., генеральний директор,Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області: не з'явилися,Генеральної прокуратури України:Клюге Л.М., посвідчення №014652 від 17.01.2013 року.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.08.2013 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (далі - боржника) відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 4).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 814 259, 51 грн., з яких: 560 147, 28 грн. боргу по страхових внесках, 988 347, 08 грн. боргу по єдиному внеску, 265 765, 15 грн. заборгованості по пільгових пенсіях; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зуха С.І. та встановлено оплату його послуг (грошову винагороду) в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень розпорядника майном боржника шляхом її авансування ініціюючим кредитором; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; розпорядника майна Зуха С.І. зобов'язано подати до суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів у строк до 30.10.2014 року, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до суду у строк до 30.10.2014 року, разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника, призначено у справі попереднє засідання (том 2, а.с. 253 - 257).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.09.2014 року за №8670 (том 2, а.с. 263).

24.09.2014 року шляхом направлення поштового відправлення Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. попередньої оплати за контрактом №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010 року, 1 210 300 грн. неустойки, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості обладнання, непоставленого боржником у визначений договором строк, за кожен день прострочення поставки в період з 05.04.2011 року по 03.10.2011 року, а також 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн. за період прострочення відповідно з 05.04.2011 року (17.12.2011 року) по 07.08.2014 року (вх. №02-20/879/14 від 30.09.2014 року) (том 3, а.с. 24 - 60).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (суддя Гнисюк С.Д.) поряд з іншим, розглянуто по суті заявлені Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" кредиторські вимоги на загальну суму 6 911 110, 96 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника з повернення попередньої оплати за договором поставки в розмірі 1 000 000 грн. та нарахованих на її суму 3% річних за весь час прострочення виконання основного зобов'язання в розмірі 79 315, 07 грн., а також 1 218 грн. судового збору, сплаченого кредитором за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, в решті кредиторські вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" відхилено як такі, що їх подано після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено боржником, за відсутності поважних причин її пропуску; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 1 080 533, 07 грн., з яких 1 079 315, 07 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, а 1 218 грн. судового збору - у першу чергу задоволення (том 10, а.с. 53, том 12, а.с. 75 - 96).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього судового засідання в частині відхилення грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 5 831 795, 89 грн., Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника на спірну суму, мотивуючи невірною оцінкою місцевим господарським судом доказів, наданих кредитором на підтвердження обставин переривання перебігу позовної давності за вимогами замовника про повернення боржником попередньої оплати за договором поставки в розмірі 4 200 000 грн. та нарахованих на її суму 3% річних в розмірі 421 495, 89 грн., а також 1 210 300 грн. неустойки, нарахованої боржнику за кожен день прострочення поставки спірного обладнання в період з 05.04.2011 року по 03.10.2011 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Демидюк О.О.), поряд з іншим, апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено (пункт 2 постанови); ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та прийнято у справі нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. основний борг, 1 210 300 грн. неустойка та 500 810, 96 грн. - 3% річних (пункт 3 постанови) (том 12, а.с. 268-272).

Не погоджуючись з результатом розгляду апеляційним судом кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 06.04.2015 року в оскаржуваній частині, а ухвалу попереднього судового засідання від 12.02.2015 року в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 5 831 795, 89 грн. залишити в силі. Скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про переривання перебігу позовної давності за спірними кредиторськими вимогами та зазначає, що зі змісту листа боржника за вих. №5/790 від 24.10.2011 року (том 7, а.с. 199), який судом апеляційної інстанції було взято до уваги та оцінено як належний доказ визнання боржником свого боргу перед кредитором на суму 4 200 000 грн., вбачається, що боржник погодився повернути замовнику суму передоплати за поставку обладнання лише у випадку вчинення ним певних дій. Відтак, на думку боржника, направлення ним зазначеного листа в адресу кредитора не підтверджує обставин безумовного визнання боржником заборгованості з повернення 4 200 000 грн. попередньої оплати за договором поставки, що мало б наслідком переривання перебігу позовної давності відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також, заявник касаційної скарги зазначив про те шо договір не розірвано, апеляційним судом не досліджено реальне виконання боржником спірного контракту шляхом поставки за вказівкою замовника третій особі частини передбаченого контрактом обладнання, передання замовнику технічної документації, підписання сторонами договору актів приймання-передачі обладнання та проведення поетапних розрахунків за договором відповідно до визначеної договором процедури розрахунків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз") на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши генерального директора ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька І.І. та прокурора Генеральної прокуратури України Клюге Л.М., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено виникнення грошових вимог кредитора за контрактом №101/03 на поставку боржником комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010 року, згідно з яким боржник, як виконавець, взяв на себе зобов'язання з виготовлення, постачання, виконання шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) у складі, визначеному у специфікації №1 від 29.10.2010 року, яка є невід'ємною частиною цього контракту (додаток №1); загальна сума контракту складає 8 400 000 грн. (пункти 1.1., 3.2. контракту) (том 3, а.с. 42 - 48).

Судами встановлено, що на виконання пункту 3.5. контракту, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз", як замовник, перерахувала на користь підприємства-боржника 4 200 000 грн. попередньої оплати, що становить 50% від загальної суми контракту, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 року (том 3, а.с. 50).

Суди встановили, що пунктом 4.3.1. контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання та передачі технічної документації, що передбачені пунктом 1.1. контракту, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових виливків, у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5. контракту, тобто в строк до 05.04.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.12.2011 року кредитор (замовник) платіжним дорученням №84145 перерахував на користь боржника (виконавця) 1 000 000 грн. за контрактом № 101/03 від 29.10.2010 року (том 3, а.с. 51).

Отже, загальна сума попередньої оплати, яку Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" перерахувала на користь боржника в рахунок оплати поставки обладнання, складає 5 200 000 грн., а залишок оплати за контрактом становив 3 200 000 грн.

Звертаючись зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. попередньої оплати за контрактом №101/03 від 29.10.2010 року, 1 210 300 грн. неустойки, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості обладнання, непоставленого боржником у визначений договором строк, за кожен день прострочення поставки в період з 05.04.2011 року по 03.10.2011 року, а також 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн. за період прострочення відповідно з 05.04.2011 року (17.12.2011 року) по 07.08.2014 року, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" обґрунтовувала порушенням боржником виконання негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені контрактом строки та її право, як замовника за спірним договором, вимагати повернення боржником попередньої оплати в порядку частини 2 статті 693 ЦК України та нарахованих на її суму 3% річних, а також сплати неустойки як штрафної санації за прострочення боржником (том 3, а.с. 24-60).

Судом першої інстанції проаналізовано розрахунок кредитора, виключено вимоги на загальну суму 5 831 795, 89 грн. (4 200 000 грн. попередньої оплати за контрактом, 421 495, 89 грн. нарахованих на її суму 3% річних та 1 210 300 грн. неустойки) як такі, що їх подано після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено боржником (том 10, а.с. 53), за відсутності поважних причин її пропуску, визнано Корпорацію "Міжрегіональний промисловий союз" кредитором боржника з вимогами на загальну суму 1 080 533, 07 грн., з яких 1 079 315, 07 грн. основного боргу (попередньої оплати за контрактом в розмірі 1 000 000 грн. та нарахованих на цю суму 3% річних в розмірі 79 315, 07 грн.), внесено до четвертої черги задоволення у реєстрі вимог кредиторів, а 1 218 грн. судового збору - до першої черги задоволення (том 12, а.с. 75 - 96).

Апеляційний суд, повторно розглядаючи грошові вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", прийняв до уваги лист боржника за вих. №5/790 від 24.10.2011 року, надісланий на адресу замовника, оцінив його як належний доказ визнання боржником свого боргу перед кредитором на суму 4 200 000 грн., та дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності для звернення замовника з вимогою про повернення боржником спірної суми передоплати перервався з 24.10.2011 року та закінчувався 24.10.2014 року, тоді як заява про визнання кредитором боржника була направлена до господарського суду 24.09.2014 року, дійшов висновку про її подання в межах строку позовної давності (том 7, а.с. 199, том 3, а.с. 24 - 60, том 12, а.с. 268 - 272).

Отже, здійснивши нову оцінку доказів у справі, апеляційний суд прийняв за результатами розгляду вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" власне рішення про визнання його кредитором з грошовими вимогами на суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. основний борг, 1 210 300 грн. неустойка та 500 810, 96 грн. - 3 % річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Виходячи з положень статей 23, 25 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, розглядаючи та затверджуючи в цілому реєстр вимог кредиторів боржника у попередньому засіданні, господарський суд повинен зазначати в ухвалі не тільки відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, але й черговість задоволення кожної вимоги; неустойка враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань боржника у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 12.02.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з прийняттям у справі власного рішення про визнання спірних грошових вимог на суму 6 911 110, 96 грн., що включає основний борг, 3% річних та неустойку, апеляційний суд не визначив черговості їх задоволення згідно реєстру вимог кредиторів боржника, що не узгоджується з положеннями частини 1 статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року.

Положеннями статей 626, 629 ЦК України передбачено договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за контрактом №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010 року, боржник зобов'язався виготовити, поставити, виконати шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) у складі, визначеному у специфікації №1 від 29.10.2010 року, у три етапи: розробка технічної документації, виготовлення обладнання ділянок ВПФ на ТОВ "Керченський стрілочний завод" та авторський нагляд, пусконалагоджувальні роботи (том 3, а.с. 42 - 48).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання зобов'язань за спірним контрактом, станом на червень-липень 2011 року боржник виготовив ряд вузлів лінії ВПФ, які згідно комплектувальних відомостей та товарно-транспортних накладних від 14.06.2011 року та від 08.07.2011 року були передані боржником для відправки за адресою місцезнаходження ТОВ "Керченський стрілочний завод", як одержувача спірного обладнання (том 7, а.с. 172, 175 - 177), актом огляду виробництва ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на виконання графіка поставки обладнання двох ділянок ВПФ на ТОВ "Керченський стрілочний завод" від 21.07.2011 року, складеним 01.09.2011 року комісією у складі: директора по безпеці ТОВ "Керченський стрілочний завод" Прокопенко Г.А. та його інженер-конструктора Суховецького В.М., а також генерального директора ПАТ "МДЕЗ" Неділька І.І., підтверджується готовність до відвантаження станом на 05.09.2011 року ряду вузлів та обладнання лінії вагонного лиття, є зрушення у виготовленні вузлів ділянки марганцовистого лиття (скребкових транспортерів), а спеціалісти підприємства-боржника прибудуть 08.09.2011 року на ТОВ "Керченський стрілочний завод" для виконання робіт з монтажу вагонного лиття ВПФ (том 7, а.с. 186). Також, з протоколів готовності двох ділянок обладнання ВПФ для ТОВ "Керченський стрілочний завод" від 18.08.2011 року та від 01.09.2011 року вбачається виконання боржником робіт з виготовлення обумовленого контрактом №101/03 від 29.10.2010 року обладнання та його ступінь готовності (том 7, а.с. 183 - 184, 187 - 188), з акта приймання-передачі від 16.12.2011 року, складеного ПАТ "МДЕЗ" в особі директора по виробництву Дяді М.І. та ТОВ "Керченський стрілочний завод" в особі інженера-конструктора Суховецького В.М., вбачається передання боржником технічної документації на ряд обладнання, виготовленого на виконання умов контракту №101/03 від 29.10.2011 року (том 7, а.с. 190).

Однак, розглядаючи спірні кредиторські вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", суди першої та апеляційної інстанції не дослідили правову природу спірного контракту, яким передбачено як умови виготовлення певної продукції, її монтування, так й умови постачання адресату, не досліджували наявних у матеріалах справи документів, наданих учасниками провадження на підтвердження обставин реального виконання боржником умов контракту, виготовлення ним частини обумовленого договором обладнання та його постачання для встановлення за місцезнаходженням одержувача цього обладнання. Також, суди не звернули уваги на те, що кредитор не відмовився від виконання спірного контракту та не надав доказів прийняття рішення про його розірвання в судовому порядку.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин виключно положень частини 2 статті 693 ЦК України, що визначають право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати, у випадку якщо продавцем взагалі не вживались заходи, спрямовані на передання товару у встановлений договором строк, колегія суддів касаційного суду вважає передчасними.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України передбачено договірне встановлення строків виконання роботи або її окремих етапів за договорами підряду. А згідно статті 849 ЦК України право замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків залежить від встановлення обставин того, що підрядні роботи не були розпочаті своєчасно або їх ведення було настільки повільним, що закінчення у строк стає явно неможливим. Врегулювання спору між замовником та підрядником щодо якості виконаних підрядних робіт відбувається згідно вимог статті 853 ЦК України, а згідно статті 855 ЦК України передбачено порядок розрахунків між сторонами у разі неможливості закінчення роботи.

Відтак, встановивши обставини укладення між боржником та кредитором договору на виготовлення, постачання, монтаж певного виду технічного обладнання, виготовлення технічної документації щодо його експлуатації, як певного виробництва, суди першої та апеляційної інстанцій не дали оцінки даному виду цивільного договору на предмет його правової природи, як змішаного договору, який містить не тільки умови договору постачання, але й умови договору підряду, внаслідок чого судами невірно застосовано норми цивільного права, які регулюють спірні правовідносини та передчасно, без повної оцінки всіх обставин справи (обставин фактичного часткового виконання зобов'язань підрядника та неможливості подальшого монтажу обладнання, доставленого на тимчасово окуповану територію Криму, в місто Керч) зроблено висновки про стягнення спірних сум, як передоплати за діючим контрактом, а не збитків, завданих неналежним виконанням договору.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у випадку пред'явлення покупцем вимоги про стягнення з постачальника суми попередньої оплати, внесеної за поставку визначеного договором товару, на її суму не нараховуються індекс інфляції та 3% річних, оскільки зобов'язання з повернення передоплати не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України. При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 2 статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, або від дня одержання суми передоплати від покупця, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору поставки. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови від 15.10.2013 року у справі №5011-42/13539-2012.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про необхідність скасування пунктів 2, 3 Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та ухвали господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", висновки за змістом яких зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передання справи №906/1126/13 в цій частині на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

При новому розгляді спірних грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" суду першої інстанції належить дослідити правову природу спірного контракту, його виконання (повне або часткове), чинність (розірвання) зобов'язань за договором, можливість заявлення грошових вимог як таких, що обґрунтовані поверненням передоплати (чи збитків за договором) з поданням належних розрахунків грошових вимог чи майнових вимог, виражених у грошовій формі відповідно до статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з визначенням черговості їх задоволення згідно статті 45 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції).

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задовольнити частково.

2. Пункти 2, 3 Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі №906/1126/13 скасувати. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" скасувати.

Справу №906/1126/13 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич